Цей анекдот сподобається всім, кому до снаги український гумор. Адже що може бути більш українським, ніж історії про гуцулів! Одразу перед очима з’являються карпатські полонини, ліси та озера. Втім, події цього анекдоту розгортаються зовсім не в таких типових обставинах. Отже, уявіть собі гуцула на відпочинку в Європі. Уявили? Тоді ви готові читати далі…
Отримав гуцул пенсію із злітав на вихідні в Відень, кави там попити, в оперу сходити… бо то всі так роблять в Галичині після появи безвізу.
Ну по поверненню в своє рідне село його відразу обступають односельчани:
— Ну що, Петре, як тобі Відень?
— Ну місто нічого так. Чудова архітектура, неповторний колорит. Але австрійці мені дуже не сподобалися — якісь вони засмикані, нервові, невиховані.
Ось уявіть собі: я перебуваю в своєму готельному номері, друга година ночі, як тут до мене в кімнату забігає австрієць, починає кричати і махати на мене руками. Потім забігають ще двоє і теж починають волати. Потім ще чотири. І то все серед ночі! Друга година!
— Та що ти говориш! Ну а ти що?
— А що я? Як справжній гуцул та українець, я зберігав гідність і продовжував грати на своїй трембіті!